Здатність чітко уявляти собі речі та ситуації, є неймовірно потужним інструментом вироблення ідей та рішень.
Ми можемо малювати у своїй уяві фантастичні ідеї, але якщо нам не вдається уявити їх іншим людям, ніхто не зможе оцінити їхню значущість.
У чому сила візуального мислення?
– Сортування та впорядкування інформації.
– Об’єднання та узагальнення широкого діапазону інформації так, щоб вона стала більш доступною та зрозумілою.
– дозволяє бачити цілісну картину і зокрема одночасно (і “ліс”, і “дерева”).
– Аналіз взаємозв’язків та співвідношень.
– Виявлення прогалин та нестиковок.
– Генерація, розвиток та популяризація ідей.
– Формулювання думок по-новому.
– Фокусування розмови на основній темі.
– Виявлення, ясна формулювання та вирішення проблем.
– Економія часу та енергії при обговоренні питань.
– Підвищує запам’ятовуваність отриманої інформації.
Чому ефективне візуальне мислення?
1. Мозок під час активного мислення споживає до 25% енергії всього організму. Більшість часу мозок перебуває у стані економії енергії і всіляко пручається будь-яким спробам змусити його працювати – аналізувати інформацію. А тепер уявіть, Ви хочете співрозмовнику розповісти щось нове та розраховуєте, що він не просто Вас вислухає, але намагатиметься зрозуміти. А це вже – робота, якою мозок старанно уникає. Як він це робить? Дуже просто – серед ваших слів знаходить знайомі, і в пам’яті шукає асоціації. А знайшовши ці асоціації, перестає сприймати все, що Ви намагаєтесь донести – він уже «все зрозумів», але зрозумів щось своє. У результаті – Ви про одне, а співрозмовник – про інше.
А ось коли ми використовуємо візуальне мислення, то:
– Ілюстрації спрямовують хід думки, допомагаючи проінтерпретувати складні словесні конструкції, тим самим допомагаючи заощаджувати енергію.
– Декілька візуальних образів ми можемо сприймати одночасно, тоді як вербальну інформацію зчитуємо через крихітне віконце послідовного інтерфейсу. В результаті візуалізація допомагає нашій свідомості «склеювати» в думці досить складні конструкції, заощаджуючи дорогоцінну енергію.
– Утримання інформації у пам’яті – також енергетично витратний процес. Тому, створюючи візуальні якорі, які залишаються у полі зору, ми дбаємо про те, щоб мозок отримувача нашої інформації не перетруджувався.
2. Протягом століть ми виробляли два різні методи мислення: перший розглядав світ як безліч дрібних складових, другий – як єдине ціле. Перший шлях дозволяє нам сконцентруватись. Другий шлях допомагає бачити масштабні схеми. Бачення «по шматках» дає нам слова, що перетворюються на усне мовлення. Цілісне бачення – образи, дозволяють зрозуміти, як усе об’єднується. Зображення – частина розумового процесу, що дозволяє нам рухатися у певному напрямку. Саме «бачення великої картини» дозволяє зрозуміти, куди зробити наступні кроки. Будь-яка проста модель, яку можна так легко описати, але яка при цьому має належний рівень глибини, вкрай приємна для нашого мозку в цілому. Це йому подобається тому, що дозволяє одночасно побачити і картину в цілому, і кожен її елемент. Процеси обробки зорової інформації однаково відбуваються в обох півкулях мозку. Візуальне мислення дозволить активізувати як аналітичні, і творчі здібності. Наша зорова система має «візуальну інтуїцію», яка самостійно приймає лише ті візуальні сигнали, які мають найбільший сенс і значення. Візуальні образи використовуються з метою передачі самої суті процесу, не замутненої емоціями та зайвими словами. Структурування інформації як картинок чи схем допомагає вловити суть проблеми.
3. При спілкуванні люди часто використовують величезну кількість слів, що призводить до наступного:
– Коли інформації стає занадто багато, «бла-бла-бла» паралізує нашу здатність до її відтворення: знань стає так багато, що у нас не залишається іншого вибору, як відразу ж забути деяку частину.
– Коли глибина деталізації вбиває нашу здатність до розуміння, справа закінчується тим, що ми починаємо отримувати негативне знання: що більше ми чуємо, то менше знаємо. – Найчастіше слів стає так багато, що ми не встигаємо за ними і зрештою перестаємо слухати не лише інших, а й самих себе. І незабаром забуваємо, у чому полягала наша ідея і чи була вона взагалі. Єдина наша мета – бути почутими.
– Іноді «бла-бла-бла» виникає завдяки ненавмисним помилкам: ми хочемо поділитися гарною ідеєю, але використовуємо для її опису неправильні слова. Іноді «бла-бла-бла» виникає через відсутність ясності в наших головах: якщо ми не впевнені в тому, що наша ідея досить хороша, то починаємо використовувати для її опису слова, притаманні безглуздій чи недостатньо продуманій ідеї. А іноді «бла-бла-бла» є злом у чистому вигляді: ми знаємо, що наша ідея погана, але використовуємо слова, щоб відволікати слу